Пішла з життя легенда Ізмаїла: Раїса Петрівна Шишкіна

Пішла з життя Раїса Петрівна Шишкіна — видатна діячка культури й краєзнавства, засновниця та багаторічна директорка Ізмаїльського історико-краєзнавчого музею Придунав’я, людина, чий життєвий і професійний шлях став невід’ємною частиною історії міста.

Раїса Петрівна народилася 7 листопада 1937 року. Після закінчення семирічної школи вона розпочала трудову діяльність, а середню освіту завершила у вечірній школі. Працювала на шахті, на польовому стані — життєві випробування загартували її характер, сформували непохитну волю, принциповість і відповідальність, які стали її життєвими орієнтирами.

В Ізмаїл Раїса Петрівна приїхала 1965 року. Спершу працювала бібліотекаркою, здобула вищу освіту в Ізмаїльському педагогічному інституті за фахом «вчитель початкової школи», а згодом пов’язала свою долю з Ізмаїльським історичним музеєм. Саме там народилася її головна мрія — створити повноцінний краєзнавчий музей, що став би осередком пам’яті, науки й культури Придунав’я.

У 1991 році за ініціативи Раїси Петрівни в Ізмаїлі було створено філіал Одеського історико-краєзнавчого музею, який згодом набув статусу Ізмаїльського історико-краєзнавчого музею Придунав’я обласного підпорядкування. Раїса Петрівна стала його першим керівником і очолювала заклад протягом 18 років — до 2009 року. У цей період музей заклав унікальні фонди, наукову базу та виховав у мешканців міста глибоку повагу до власної історії й культури.

За її ініціативи при музеї було створено народний театр «Софокл», що став важливою культурною платформою Ізмаїла, де поєдналися історія, мистецтво та живе слово.

Раїса Петрівна залишила значну наукову спадщину: авторка 20 наукових статей з краєзнавства та понад 100 публікацій у періодичній пресі. Її роботи отримали міжнародне визнання й були представлені на авторитетних культурних платформах світу.

Своєю наполегливістю, талантом і відданістю справі Раїса Петрівна примножила культурну славу Ізмаїла. Вона була не лише керівником і науковцем, а й Учителем з великої літери — наставником, носієм високої внутрішньої культури, людиною щирої любові до рідного краю та його історії.