Правда, за яку варто боротися: історія старшої слідчої Олени Симоненко

Щодня вона працює там, де людський біль, трагедії та злочини перетворюються на кримінальні провадження. Для старшої слідчої відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 капітана поліції Олени Симоненко кожна справа — це не просто документи й статті закону, а долі людей, які потребують справедливості.

Свій шлях у правоохоронних органах Олена розпочала у 2015 році — саме тоді, коли була створена Національна поліція України. Бажання захищати людей та боротися зі злочинністю привело її до Одеського державного університету внутрішніх справ, після закінчення якого вона присвятила себе слідчій роботі.

«Я долучилась до поліції, бо хотіла захищати людей, розкривати злочини, знаходити злочинців», — розповідає слідча.

Сьогодні вона розслідує злочини проти життя та здоров’я людей — одну з найскладніших категорій кримінальних проваджень. Робота вимагає не лише глибоких знань законодавства, а й витримки, уважності до деталей та емоційної стійкості.

Для Олени слідство — це щоденний пошук істини. За кожною папкою на її робочому столі стоїть чиєсь життя, біль або втрата. І саме від професіоналізму слідчого залежить, чи буде встановлена правда та відновлена справедливість.

«Ця професія вимагає сталевих нервів і відкритого серця водночас, хоча багато хто досі сприймає її крізь призму стереотипів», — говорить капітан поліції.

Вона зізнається, що хотіла б зруйнувати поширений кіношний образ жінки-слідчої, яка за лічені хвилини розкриває найскладніші злочини. Насправді ж кожне успішне розслідування — це місяці кропіткої, системної роботи, у якій немає місця романтизації професії.

Найбільше професійне задоволення, за словами Олени, приходить не на початку розслідування і навіть не після передачі матеріалів до суду.

«Найбільший драйв та відчуття справжнього професійного подвигу приходять тоді, коли зібрано достатньо беззаперечних доказів і є всі законні підстави для затримання фігуранта та повідомлення йому про підозру. Це та мить, коли титанічна праця дає результат, злочинець розуміє, що уникнути відповідальності вже не вийде, а справедливе покарання стає лише питанням часу», — зазначає слідча.

Саме принциповість і безкомпромісність стали визначальними під час розслідування одного з найрезонансніших злочинів в Одесі — вбивства та зґвалтування семирічної Соломії Тарасюк. Для Олени ця справа назавжди залишилася найважчим професійним випробуванням.

Слідча наголошує: хоча остаточне рішення завжди ухвалює суд, її завданням було зібрати настільки переконливу доказову базу, щоб у винного не залишилося жодного шансу уникнути відповідальності.

«Ця справа, напевно, — моя найбільша професійна перемога і те, чим я дійсно пишаюся за роки служби. Хоча слово “перемога” тут звучить гірко, адже це — страшна трагедія. Я би воліла, щоб дитина була жива. Але біда сталася, і моїм обов’язком було довести справу до кінця й не залишити злочинцю жодного шансу уникнути покарання», — говорить Олена Симоненко.

Саме завдяки ретельно зібраним доказам суд отримав достатні підстави для призначення обвинуваченому найсуворішого покарання — довічного позбавлення волі.

Попри складну та емоційно виснажливу службу, Олена знаходить спосіб відновлювати внутрішню рівновагу. Її захоплення — вишивання картин. Вона переконана, що це заняття багато в чому схоже на роботу слідчого: як кожен стібок формує єдине полотно, так і кожна, навіть найменша деталь, може стати ключем до розкриття злочину.

Найбільше бажання поліцейської — щоб злочинів проти людей ставало менше. Але якщо біда все ж трапляється, вона сприймає кожне кримінальне провадження як особисту відповідальність зробити все можливе, аби винний поніс справедливе покарання.