Морський прикордонник старший лейтенант Сергій у Одесу та Чорне море закохався з дитинства. Ще змалку він їздив з рідного Запоріжжя до Південної Пальміри, де мешкали родичі, тому її мальовниче узбережжя, неперевершена краса та лагідний морський бриз привабили його раз і назавжди. До того ще й рідний дядько був мореплавцем й завжди брав племінника з собою у море та навіть дозволяв стати за штурвал й відчути як воно – різати хвилю.
За словами Сергія він настільки захопився та «захворів» морською справою, що ще школярем записався у Запоріжжі до місцевого клубу юних моряків. Але море його постійно вабило, тому згодом, аби назавжди пов’язати з ним своє життя, вирішив вкотре випробувати себе та став військовим моряком. На військових кораблях різних типів командував бойовою частиною. І, як усі справжні моряки, у морі нудьгував за сушею, а на березі – за морем.
По закінченню служби остаточно усвідомив, що без моря вже жити не зможе, тому залишився в Одесі. За півтора десятків років отримав великий досвід в управлінні яхт, катерів та буксирів. Та ще й кохану дружину Світлану долучив до своєї улюбленої справи.
«З дружиною ми разом з 10 класу, адже були однокласниками і відтоді не розлучаємось. Маємо вже двох доньок та двох онучок. Світлані морська справа також припала до душі, тому до війни ми завжди були разом – як на суші, так і в морі – я працював капітаном яхти, а вона була моїм старпомом. Разом ходили і до Туреччини, і до Грецького узбережжя. Кохана каже, що я справжній «крейзі», адже мене не лякає будь-який шторм – у спокійному морі я почуваюся добре, а у штормовому – ще краще. Хоча моя Світлана теж дуже смілива – у морі й деяким чоловікам може фору дати!», – зізнається Сергій.
Але був у житті моряка етап, коли йому все ж таки довелося полишити штурвал і на роки зійти на берег. 2014 року, після нападу Росії, Сергій не міг залишитися осторонь захисту такого любого серцю міста й пішов до самооборони Майдану в Одесі, у рядах якої залишався до 2017 року.
За словами Сергія, з початком повномасштабного вторгнення рашистів, він одразу ж, 24 лютого, сказав дружині, що повинен приєднатися до українських воїнів й також стати на захист рідної країни, адже це його обов’язок. Готовий був піти до війська у будь якому статусі, але розумів, що найбільшу користь державі принесе саме там – на морських рубежах. Тому прийняв рішення мобілізуватися до Морської охорони Державна прикордонна служба України прикордонної служби України і згодом вже був у її лавах.
У сьогоденні морський прикордонник є помічником командира одного з кораблів Одеського загону Морської охорони. Пишається довіреною справою, а в душі тішиться тим, що знову знаходиться у своїй стихії, без якої вже й не уявляє свого життя. Каже, що навіть коли втомлюється, все одно відчуває шалену енергію моря, яка завжди додає сил 💪🏻та наснаги.
«Головне для помічника командира КрМО – вміння організовувати і вирішувати всі поставленні завдання. А для цього увесь екіпаж має бути фактично одним цілим, однією сім’єю. Якщо кожен з нас розумітиме, що від зразкового виконання своїх обов’язків залежить живучість корабля та наші життя, то ми подолаємо будь що й обов’язково переможемо ворога. Наша справа – почесна й свята, адже ми захищаємо свою землю, своїх співвітчизників і маємо відстояти та зберегти Україну незалежною, а окупантам та їхнім посіпакам назавжди довести, що нас нікому не здолати», – стверджує Сергій.
Морська охорона Держприкордонслужби України
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: